Сумні спогади про голодні лихоліття тих років щемливо торкаються сердець кожного з нас. Сьогодні наш обов'язок – зробити все, аби зболена пам'ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь, аби ніколи не допустити подібного на українській землі. Адже, голодомор назавжди змінив хід історії українського народу. Він став одним із найважчих випробувань, що випали на нашу долю.
Зараз наша Вітчизна теж переживає важкі часи, бо на її східних теренах триває антитерористична операція. І ведучи боротьбу з ворогом, який вдерся на нашу землю, ми інакше дивимося й на події 1932–1933 років. То теж була так само справжня, і так само неоголошена війна проти України. Ворог зухвало намагається роз’єднати нас, пересварити, посіяти поміж нас розбрат та ворожнечу. Нам як ніколи потрібна єдність. Та пам’ятаючи про незламність духу, переконана, українці зможуть дати відсіч агресору.
Гідно вшанувати пам’ять жертв та постраждалих від голодомору – це наш моральний борг і громадянський обов’язок. У ці скорботні дні схилімо голови перед світлою пам'яттю тих, хто потрапив у грізні жорна тоталітарного режиму, кого забрала голодна смерть. Хай же згадка про всіх невинно загиблих згуртує нас, живих, додасть сил та волі, мудрості й наснаги для зміцнення та подальшої розбудови квітучої держави, розвитку демократії, вільного життя кожної людини.
З повагою голова районної державної адміністрації Наталія Василець