Повідомляємо, що з 18 травня 2026 року на території області заплановано проведення вакцинації диких м’ясоїдних тварин проти сказу, яка триватиме впродовж 10 днів і відбуватиметься на території всієї області, крім прикордонних зон.

У зв'язку з воєнним станом, пероральна імунізація проводиться методом наземного розподілу принад із вакциною вручну на узліссях, на узбіччі доріг, біля річок, на сільськогосподарських угіддях тощо.

Принада має вигляд невеликих брикетів із запахом м'ясо-кісткового борошна, всередині яких капсула із вакциною.

Брикети мають специфічний запах м’ясо-кісткового борошна, що приманює тварин на великих відстанях та безпечні для людей, тварин і навколишнього середовища.

Заплановано розповсюдити 375 750 доз вакцини на площі 15030 квадратних кілометрів.

У разі виявлення подібних принад, не брати їх руками і не переміщати з місць розкладання.

15 травня заступник голови районної державної адміністрації Ірина Ліщук взяла участь у семінарі «Ліцей майбутнього: цифрова компетентність як основа успіху», що відбувся в Опорному ліцеї с. Зимне.

В цілому ряду репресивних кампаній, здійснених на території України комуністичним режимом, своїм цинізмом і нелюдськістю виділяються переслідування й депортація цілих народів.

Постанова Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 року, підписана особисто Сталіним, завершила процес примусового витіснення кримськотатарського народу з власної землі, який розпочався одразу після анексії Криму російською імперією у 1783 році.

На світанку 18 травня, а в деяких населених пунктах напередодні, 17 травня, було розпочато депортацію кримських татар. 

Залучений особовий склад відзначився жорстокістю: операція відбувалася із застосуванням насильства. У більшості випадків кримським татарам не пояснювали, що відбувається, куди саме їх везуть, а на збори давали не більше 15 хвилин. Таким чином, кримські татари покинули власні домівки не готовими до довгої та виснажливої дороги, не кажучи вже про облаштування на чужині. Згідно з Постановою, депортація мала бути завершена до 1 червня 1944 року, проте радянський репресивний апарат було вкотре використано для «перевиконання плану».

Радянський режим здійснював депортацію, використовуючи значну кількість репресивних органів — із залученням 23 тисяч солдатів та офіцерів НКВС, 9 тисяч оперативників НКВС і Народного комісаріату державної безпеки, 100 легкових, 250 вантажних автомобілів, 67 ешелонів.

Вже о 8 годині ранку 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено у 25 ешелонів, які складались з товарних вагонів. 48 400 кримських татар у 17 ешелонах вже були депортовані до Узбекистану.

19 травня було депортовано в товарних вагонах ще 165 515 кримських татар.

Тривалість вбивчого шляху депортованих до місць спецпоселень в товарних вагонах тривала в середньому 2-3 тижні. Дорогою, у тісних вагонах, без їжі, води та медичної допомоги, від голоду та хвороб загинуло 7000-7900 кримських татар.

Геноцид також унаочнювався діями радянського режиму зі стирання пам’яті щодо кримських татар з історії Кримського півострова: переглядалася кримська історія, впроваджувалися російські імперські наративи про «одвічно російський» Крим, цілеспрямовано та масово поширювалися міфи про «народ-зрадник».

Відбувалося заміщення корінного населення Криму колоністами. Насамкінець, 25 червня 1946 р. Верховний Совєт РСФСР прийняв Закон, яким затвердив перетворення Кримської АРСР на Кримську область.

Трагічна історія депортації кримськотатарського народу замовчувалася в СРСР протягом десятирічь. Заборонялася мова, культура корінного народу України. Кримські татари були не просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії, ідентичності.

Після смерті Сталіна кримським татарам так і не повернули їхні права та не дозволили повернутися на батьківщину.

Фактично, заслання тривало.

Попри заборону, починаючи з 1967 року, кримські татари робили чисельні спроби оселитися на власній землі, в Криму.

З початком «перебудови» нащадки депортованих почали повертатись до рідних країв.

Тільки після розпаду СРСР, у незалежній Україні, ми можемо вшанувати пам`ять жертв геноциду та говорити правду про злочини проти людяності, які й зараз пробує повторити росія, але вже в більших масштабах.

Після незаконної анексії Криму в 2014 році російська влада продовжує дискредитацію та утиски кримських татар, що проживають на півострові.

Але ми не полишаємо боротися за повернення Криму та інших територій, що тимчасово окуповані росією, підтримуємо активістів, які перебувають у ворожому ув’язненні й ніколи не забудемо, що це – частина України.

Переслідування українців та народів, що живуть на території України, розпочалось не чотири, не дванадцять років тому, а триває вже сторіччями – московське царство, російська імперія, радянський союз й російська федерація постійно намагались поневолити наші землі, людей, що на них проживають, стерти їх національну ідентичність, перетворивши на однотипну, безлику, безмовну і безвольну невільницьку масу.

Масово проводились політичні репресії, точну чисельність жертв яких не можна порахувати й зараз. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.  

Наслідками політичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Події Війни за Незалежність України, що триває, переконливо демонструють, що комуністичні репресії ХХ століття – це незавершена історія нашої сьогоднішньої боротьби проти послідовників «червоного терору».

Наш незламний спротив – від «Розстріляного відродження» до сучасних героїв – цементує ще одну непохитну істину: Український дух неможливо розстріляти. Це – дух Свободи, яка є для нас найвищою цінністю.

Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо лихоліття тоталітарного мовчання.

Ми обираємо незалежну державу, бо знаємо, що політичні репресії, голодомори, депортації – це ціна, яку наш народ платив за свою бездержавність.

Сьогодні ми маємо свою державу, свою армію та незламну волю.

Ми вивчили головний урок історії – тоталітаризм боїться передусім сили спротиву і правди.

Безальтернативний шлях, що веде геть від імперського терору – це шлях демократії і прав людини.

І наша єдність на цьому шляху – найкраща відповідь на спроби ворога знищити українську ідентичність.

Український молодіжний фонд інформує про проведення опитування серед суб’єктів молодіжної роботи з метою формування пріоритетних напрямів грантової підтримки на 2027 рік.

Метою опитування є визначення актуальних потреб молоді та пріоритетних сфер фінансування, зокрема:

• розвиток молодіжних центрів та просторів,
• впровадження принципів безбар’єрності,
• підтримка ментального здоров’я,
• розвиток соціального підприємництва, волонтерства, неформальної освіти, молодіжних ініціатив у малих громадах і сільській місцевості, молодіжних обмінів в межах України, стажувань молоді, мобільної молодіжної роботи, а також технологічних інновацій, стартапів, штучного інтелекту та молодіжних медіа.

Також передбачена можливість запропонувати власні варіанти відповідей.

Результати опитування стануть основою для формування майбутніх грантових конкурсів Українського молодіжного фонду.

Дедлайн заповнення анкети: 25 травня 2026 року (включно).

Посилання на опитування: https://forms.gle/ey8RqXQ8rySkCYJcA

15 травня, в переддень Дня пам'яті жертв політичних репресій, начальник районної військової адміністрації Юрій Лобач, голова районної ради Віктор Хиць та Володимирський міський голова Ігор Пальонка поклали квіти до меморіального знаку, спорудженого на честь всіх, хто став жертвою тоталітарних режимів.

Ми маємо пам'ятати про те, до чого призводить роз’єднання нації та відчуженість громадян від політичного і суспільного життя.  

15 травня у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Регіональний професійний коледж м. Володимир» Волинської обласної ради відкривали навчально-практичний центр електроенергетики та відновлюваної енергетики.

У гості до колективу закладу з такої завітали заступник голови облдержадміністрації Тарас Шкітер, голова обласної ради Григорій Недопад, начальник управління освіти і науки обласної державної адміністрації Наталія Матвіюк, начальник районної військової адміністрації Юрій Лобач, голова районної ради Віктор Хиць, представники громад району й очільники закладів професійної та професійно-технічної освіти краю.

Не зважаючи на непрості часи війни, бізнес району не стоїть осторонь від потреб наших Захисників.

Відгукуючись на звернення начальника районної військової адміністрації Юрія Лобача про допомогу одній із військових частин, підприємці нашого краю надали безкоштовні будівельні матеріали, які й були сьогодні передані для використання  за потребою.

Районна державна адміністрація висловлює щиру вдячність підприємцям Володимирського району, які вкотре долучились до допомоги Збройним Силам України.

Не оминули під час засідання колегії районної державної адміністрації підсумки проведення ІІІ (районного) етапу змагань «Пліч - о - пліч. Всеукраїнські шкільні ліги» у Володимирському районі 2025-2026 навчального року, з якими ознайомила присутніх заступник голови районної державної адміністрації Ірина Ліщук.

Під час свого виступу на засіданні колегії районної державної адміністрації, в  якому йшлося про стан готовності господарського комплексу району до пожежонебезпечного періоду та підготовки місць відпочинку на водних об’єктах, старший інспектор сектору з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами райдержадміністрації Юрій Ліщук акцентував увагу присутніх не лише кількості особового складу й матеріально-технічному забезпеченні вогнеборців, а й на необхідності проведення профілактичних заходів з недопущення виникнення пожеж.