24 лютого 2022 року розділило сучасну українську історію на «До» та «Після».

У часі «До» було відносно мирне життя для більшості населення України, звичний ритм, щоденні новини з політичної, економічної та суспільної сфери через які проривались тривожні – «Про ситуацію в зоні проведення АТО/ООС». Вони сприймались відсторонено, знеособлено – особливо для тих, рідні яких не перебували в лавах ЗСУ.

Все змінилося вмить із настанням «Після»…

Вранці 24 лютого росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Фраза, яка вміщає в собі найбільшу трагедію в Європі після закінчення Другої світової війни – одна держава вирішила, що має право шляхом прямої неспровокованої агресії окупувати територію іншої, застосовувати різні види важкого озброєння для ударів по немілітарних об'єктах і проводити політику цілеспрямованого етноциду, коли представників певної нації свідомо й цілеспрямовано знищують.

З їх точки зору, ми були винуватцями, бо, відрізняючись від них світоглядно, прагнули приєднатись до спільноти вільних і демократичних країн, розірвати зв'язки з ординсько-московітсько-російсько-радянсько-путінською імперією, що сповідує шовіністично-тоталітарні деспотичні цінності, та стати на шлях сталого розвитку українського суспільства.

Ми розривали зв'язки з бувшою імперією, яка, агонізуючи, хотіла завадити нам це зробити.

Але ефект від агресії для ворога був неочікувано зворотній.

Розпочалась Війна за Незалежність України.

Цей процес важкий, болісний – але необхідний для народу, який хоче здобути своє краще майбутнє, а не загубитись на сторінках історії.

Також більшість громадян усвідомила, нарешті, що війна розпочалась раніше – 20 лютого 2014 року із вторгненням в український Крим, продовжилась агресією на Донбасі, а в лютому 2024 року відбувся новий етап, широкомасштабне вторгнення.

Після Революції Гідності, скориставшись нашою слабкістю в постреволюційний перехідний період, росія анексувала Крим, намагаючись переконати й нас, і весь світ, що має право на цю територію. Але їй це не вдалося.

Світ не визнав це загарбання, як пізніше не визнав квазіреспубліки, створені росіянами у частині Донецької та Луганської областей і їх «входження до складу російської федерації», а з початком вторгнення – і «приєднання» тимчасово окупованих територій до країни-агресора.

З 24 лютого 2022 року ми не лише змінились і стали єдиними та сильнішими. До нашого серця ввійшли поняття віри, надії і вдячності.

Надії на краще, на новий день, на майбутнє, що зійде над нашою землею як сонце, розсіюючи темряву тривог та негараздів.

Вдячності нашим захисникам, які ціною свого життя відстояли незалежність і свободу нашої країни та продовжують визволення українських територій.

І Віри! Віри в нашу Перемогу, в звільнення і повернення тимчасово окупованих територій – від Криму до Луганська, й настання мирного життя та кращого майбутнього для прийдешніх поколінь українців.

Єднаймося! Задля Перемоги! Задля України! Задля майбутнього!

Слава Україні!  

Начальник Володимирської                                                 Голова

районної військової адміністрації     Юрій Лобач             Володимирської районної ради       Віктор Хиць